Нейрохірургія

 

Нейрохірург – лікар, що займається оперативним лікуванням захворювань нервової системи, зокрема головного, спинного мозку та нервових волокон.

Сучасна нейрохірургія - це широкий спектр хірургічних та не хірургічних методів лікування захворювань нервової системи.  

 

Найпоширенішими проблемами нейрохірургії є:

  • Пухлини головного та спинного мозку

  • Трами центральної нервової системи – головного та спинного мозку

  • Травми периферичної нервової системи – нервових волокон

  • Інфекції нервової системи

  • Аномалії розвитку нервової системи

  • Міжхребцеві грижі та кили

  • Остеохондроз

 

Найсучаснішим методом лікування є малоінвазивна хірургія – метод лікування захворювання за допомогою ендоскопічної техніки через прокол, а не розріз.

 

Малоінвазивна хірургія має ряд переваг порівняно їз традиційними методами інвазивної хірургії:

  • Суттєво коротший період стаціонару(всього 1-3 дні)

  • Відсутнє руйнування опорної структури хребта

  • Операція проводиться швидше ніж при інвазивному методі

  • Суттєво зменшується ризик ускладнень

  • Менше больових відчуттів після операції

  • Суттєво менший період реабілітації

 

Послуги нейрохірургії, що надає медичний центр «МіраМед»

  • Ендоскопічна хірургія хребта

  • Вертебропластика та кіфопластика

  • Епідуральний адгезіоліз

  • Інтрафораменальні ін'єкції та блокади гангліїв спинномозкових нервів

  • Декомпресія хребтового каналу

  • Мікрохірургічні операції

  • Спондилодез

Інтрафораменальні ін'єкції та блокади гангліїв спинномозкових нервів.

Інтрафорараменальні ін'єкції - це ін'єкції в отвір, через який виходить спинно-мозковий нерв. Такі ін'єкції, як правило, проводяться під рентгеноскопічним контролем. Через міжхребцевий отвір можна безпечно ввести ліки якнайближче до місця подразнення нерва. Таким чином, мінімальна кількість ліків створює максимальний ефект. В більшості випадків, одною-двома такими ін'єкціями вдається знизити сильний біль, що буває в хворих на кили міжхребцевих дисків. Як правило, поблизу подразненого нерва вводяться кортикостероїди продовженої дії (наприклад, бетаметазон, тріамцінолон чи метилпреднізолон). Проте таким шляхом можна вводити також й інші ліки, наприклад фермент гіалуронідазу для руйнування рубцевих спайок чи гіпертонічний розчин хлориду натрію для прискорення розсмоктування кили. Зазвичай такі ін'єкції роблять під місцевим знеболенням розчином лідокаїну, на якому також розводять ліки. Це дозволяє значно зменшити біль одразу після маніпуляції.

Ганглій спинно-мозкового нерва - це потовщення нерва, що зазвичай знаходиться також в зоні міжхреюцевого отвору. В ганглії знаходяться тіла еферентних нейронів - клітин, які проводять больові та чутливі імпульси від периферичних нервів (рук,ніг та тулуба). При запаленні цього ганглія внаслідок стискання в отворі між хребцями можуть з'явитись сильні больові відчуття та заніміння відповідних ділянок шкіри. Блокада запаленого ганглія з кортикостероїдами продовженої дії дозволяє позбутися цих відчуттів.

Як правило, інтрафораменальні ін'єкції та блокади гангліїв спинномозкових нервів виконуються хворим на килу з сильними болями, яким хірургічне втручання ще не рекомендується по часу (перші 6-8 тижнів від початку болей), особливо тоді, коли болі погано знімаються звичайними ліками. Також вони виконуються, коли операції недоцільні з інших причин (стан здоров'я, вік і т. ін.)

 

Епідуральний адгезіоліз.

Цю методику пацієнти називають також "висушування кили" або "лікування катетером". Вона дійсно проводиться з допомогою катерера (тоненької трубочки), що проводиться всередину каналу хребта. Процедура проводиться під флюороскопічним контролем. Спочатку через розщелину крижової кістки біля місця прикріплення куприка робиться прокол більш товстою голкою. Все це робиться під місцевим знеболенням. Всередині голки проводиться тоненька трубка (катетер) з металевим дротиком, який видно на рентгені. Лікар контролює положення трубочки з допомогою рентгенапарату. Після того, як кінець катетера встановлений в потрібне місце (як правило кінець його розташовується трохи "нижче" самої кили), металевий дротик витягується і всередині  хребта залишається тільки м'яка пластикова трубка, в кінці якої є отвори. Через неї один або кілька разів вводяться ліки, як правило кортикостероїди продовженої дії та гіпертонічний розчин, що прискорюють розсмоктування кили та зменшують больові відчуття. Цей метод застосовується понад 20 років як альтернатива хірургічному втручанню. Він не заміняє традиційні операції, проте в значної частки пацієнтів дозволяє сильно зменшити болі і обійтися без більших втручань, і як результат, без пошкодження опорної структури хребта. Також цей метод рекомендується, щоб зменшити болі в хворих, які відмовляються від операції або тих, кому операцію неможливо провести через стан злоров'я. Також він проводиться з введенням фермента гіалуронідази пацієнтам з болями внаслідок післяопераційного фіброзу (рубцевих спайок нерва після операцій на хребті). Кількість ускладнень в цього методу мала, і після нього у випадку невдачі завжди можна провести традиційну операцію.

Найкраще його застосовувати при лікування проблем найнижчих рівнів поперекового відділу хребта (L4-L5 та L5-S1). Вище, як правило, застосовуються інтрафораменальні ін'єкції.

 

Вертебропластика та кіфопластика.

Ці два методи схожі між собою і застосовуються при лікуванні остеопоротичних переломів (таких, що бувають при надмірній ламкості кісток). Проявляються такі переломи різким болем в спині, що виник раптово, як правило після невеликого навантаження, падіння, згинання. Якщо в старшої людини сильний біль, що виник в спині, продовжується кілька днів, і сильно турбує також лежачи, зверніться до фахівця - можливо це перелом. Також таким переломам хребта часто передує зменшення зросту на 4-5 см ща останні роки, переломи інших кісткок.

Вертебропластика полягає в проведенні в хворий хребець голки, через яку закачується кістковий цемент, що застигає в середині зламаного хребця, стабілізуючи перелом.

При кіфопластиці наперед в хребець вводиться балон, що роздуваться рідиною і "випрямляє" перелом. Потім так само ця порожнина заповнюється цементом.

В останні роки застосовуються також стенти - "розпорки", що розкриваються в тілі хребця на кшталт домкрату, виправляючи його. Такий стент також може зміцнюватись кістковим цементом.

Кістковий цемент - це полімерний матеріал (поліметилметакрилат, чи акріл), що твердіє за 10-15  хвилин після змішування, перетворюючись на дуже міцний матеріал, подібний до зубної пломби. Він не викликає в організмі реакцій відторгнення.

Вертебропластика та кіфопластика можуть бути ефективними в зменшенні болю та усуненні деформацій хребта від переломів, але вони можуть мати і ускладнення у вигляді переломів сусідніх хребців внаслідок того, що той хребець, в який ввели  цемент, стає дуже твердим. Тому, таким хворим завжди треба проводити додаткове лікування остеопорозу та проводити контроль щільності кістки з допомогою денситометрії. Проведення вертебропластики чи кіфопластики без такого лікування дуже ризиковане.

 

Ендоскопічна хірургія хребта.

Це вид хірургічного лікування з найменшим доступом, який проводиться з допомогою спеціального пристрою - ендоскопа. Цей пристрій містить світловід, оптичну частину, канали для інструментів та води. Всю операцію хірург виконує через трубочку завтовшки з авторучку, так званий робочий рукав, в яку вставляється власне ендоскоп. Найбільш ефективно цим способом видаляти кили, що знаходяться в міжхребцевому отворі або одразу за ним, в сегментах L4-L5 та вище. Також останнім часом з допомогою ендоскопічної техніки виконують і традиційний задній доступ до кил, що знаходяться всередині каналу хребта. Проте він має певні обмеження і всім хворим не підходить.  Також цими інструментами виконують черезшкірну дискектомію - видалення частини пульпозного ядра.

При застосуванні в тих ситуаціях, коли це рекомендовано, ендоскопічна техніка дає блискучі результати, прискорює одужання і повернення до роботи. Таким пацієнтам не потрібно давати загальний наркоз. В нашій клініці застосовується сучасне ендоскопічне обладнання та інструменти.

 

Мікрохірургічні операції.​

Це досить велика група операцій, основну частину з яких складають видалення кил міжхребцевих дисків. Мікрохірургічними вони називаються тому, що виконуються під оптичним збільшенням. Для цього використовують операційний мікроскоп або збільшуючі окуляри. Також, розріз проводиться якнайменший, і, щоб добре освітити рану в глибині, застосовують потужне джерело світла і світловод. Для того, щоб зробити мінімальний доступ, застосовують спеціальні ранорозширювачі. Сучасні інструменти дозволяють провести розріз шкіри довжиною 4-5 см, іноді менше. Переважно доступ в канал хребта проводиться ззаду через жовту зв'язку, іноді зрізається маленька частина кістки, що знаходиться над подразненим нервом. Нерв відсовується, з-під нього видаляється кила. Якщо проводиться тільки декомпресія та невроліз - нерв звільняється від стиснення та рубців. Для цього видаляють кісткові нарости, потовщену жовту зв'язку та інші тканини, що заважають почуватися нерву вільно. Проходить така операція досить швидко - від 30 хв до години, і проходить як під провідниковим знеболенням, так і під загальним.

 

Декомпресія хребтового каналу.

Більш розширена декомпресія каналу хребта проводиться при спінальних стенозах - проблемі, коли канал хребта стає надто вузький. На відміну від гриж, ця проблема буває частіше в людей старшого віку, і проявляється наростаючою слабістю та болями в ногах при ходьбі та стоянні. При цій операції найчастіше зрізається дужка одного хребця, або її значна частина, що закриває вхід в канал ззаду, а також прилеглі тканини (жовта зв'язка і частини суглобів, що звужують канал). Така операція дає дуже гарні результати, дозволяючи старшим людям продовжити активне життя.

 

Спондилодез.

Часто декомпресію поєднують з спондилодезом (зрощенням кількох хребців в одну кістку), особливо в молодих пацієнтів, при повторних операціях на кили, спондилолістезі (зміщенні хребців). Тоді сусідні хребці з'єднуються між собою спеціальною конструкцією, що складається з гвинтів і пластин чи стержнів. Також між ними проводиться кісткова пластика подрібненою кісткою, що вкладається під конструкцію. Кістка береться з видалених частин хребця, крила клубової кістки, іноді береться заморожена кістка від інших пацієнтів. Також часто для того, щоб зберегти висоту міжхребцевих отворів, на місце видаленого диска вставляють спеціальну "розпорку" - кейдж. Кейдж є жорсткою конструкцією, і його не слід плутати з протезом міжхребцевого диска. Після такої операції хребці зростають між собою в одну кістку, рухи між ними щезають. Проблема усувається назавжди, але така операцію є значно більшою, ніж згадані вище, і може мати досить багато ускладнень.  Спондилодези в поперековому відділі хребта в залежності від доступу та методики поділяють на задньо-латеральні, трансфораменальні, передні. При всіх видах спондилодезу застосовується додаткова фіксація хребців.

В старших людей з крихкою кісткою можна успішно виконувати задньо-латеральний спондилодез без додаткової фіксації гвинтами. Тоді 3-4 місяці після операції треба носити корсет.